Окуповані території України — це частини міжнародно визнаної території держави, на які не поширюється фактичний контроль української влади через російську агресію. Початок окупації припав на 2014 рік, коли Російська Федерація анексувала Автономну Республіку Крим та місто Севастополь. Надалі, в результаті війни на сході України, під окупацією опинилися окремі райони Донецької та Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, площа окупованих територій значно збільшилася, охоплюючи нові регіони, зокрема частини Запорізької, Херсонської, Миколаївської та інших областей.
Тимчасово окуповані території мають свій правовий статус, визначений українським законодавством. Верховна Рада України визнала тимчасово окупованими не лише Крим та Севастополь, а й окремі райони Донецької та Луганської областей, закріпивши цей статус законодавчо. На цих територіях українські громадяни змушені жити під контролем окупаційної адміністрації, що суттєво обмежує їхні права та свободи. Росія проводить політику зросійщення, змінюючи освітні програми, забороняючи українську мову та підручники, а також примушуючи населення до використання російської валюти. Незважаючи на це, Україна не визнає жодних документів чи дій, здійснених окупаційними силами, окрім свідоцтв про народження та смерть, виданих на цих територіях.
Проблеми, пов’язані з тимчасово окупованими територіями, включають не лише правові аспекти, але й виклики у сфері безпеки, зокрема мінування територій та наявність значної кількості зброї серед цивільного населення. Реінтеграція цих територій залишається ключовим питанням для України. Задля цього необхідно відновити контроль над усіма окупованими районами, провести місцеві вибори та створити умови для мирного повернення населення до нормального життя. За даними ресурсу financenews.com.ua, на державному рівні продовжуються дискусії та ухвалення законодавчих ініціатив, спрямованих на повернення та інтеграцію окупованих територій до складу України.