Зміст
Європейський Союз готується припинити дію автономних торгівельних заходів для України, запроваджених після початку повномасштабної війни.
Про це повідомляє "Європейська правда”, посилаючись на інформацію від європейського посадовця.
Пільговий режим експорту до ЄС — так званий "торговельний безвіз" — припинить свою дію 5 червня 2025 року. Уже з 6 червня сторони повернуться до умов торгівлі, що діяли до війни.
Що це означає для українського бізнесу?
Всі спеціальні пільги, які дозволяли українським виробникам експортувати товари до ЄС без мит та квот, будуть скасовані. Це стосується широкого спектра продукції — від сільськогосподарських товарів до промислової продукції. У тому числі буде скасовано й обмеження, які останнім часом Євросоюз вводив на імпорт української курятини, яєць та меду.
Однак повне повернення до довоєнного формату торгівлі може бути не остаточним. ЄС розглядає можливість збереження преференцій для окремих секторів, які мають стратегічне значення для України. Одним із пріоритетів на порядку денному є експорт української сталі, який може зберегти пільгові умови в новому форматі співпраці.
Що ЄС планує далі?
Після повернення до базових умов Угоди про асоціацію, Євросоюз планує розпочати переговори про перегляд статті 29 Угоди, яка регулює торговельні відносини. Метою цього процесу є розробка нових довгострокових механізмів підтримки української економіки, з урахуванням шкоди, завданої війною, і потреб у відновленні виробництва та експортного потенціалу.
Що таке “торговельний безвіз”?
Офіційно цей режим відомий як Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (ACAA). Він передбачає взаємне визнання технічних стандартів, що дозволяє українським виробникам постачати товари до ЄС без повторної сертифікації, зменшуючи витрати та час на вихід на ринок.
Скасування "торговельного безвізу" стане випробуванням для українського бізнесу, особливо малого і середнього, який скористався спрощеним режимом за останні два роки. Утім, майбутні переговори можуть відкрити шлях до оновленої, більш стабільної моделі співпраці, яка враховуватиме нову реальність — і потреби, і можливості післявоєнної України.
