В Україні кожен громадянин має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд – згідно з 41 статтею Конституції. Цивільний кодекс України, а саме його стаття 534 передбачає те, що особа може скласти заповіт, у якому залишає своє майно або його частину як близьким родичам, так і особам, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також організаціям та державі. Портал FinanceNews розповідає, як правильно скласти заповіт.
Що таке заповіт
Заповіт — це юридичний документ, який дозволяє людині розпорядитися своїм майном після смерті. Він фіксує останню волю дієздатної особи (заповідача) щодо розпорядження своїм майном після смерті. Він складається у визначеній законодавством формі та набуває чинності лише після смерті заповідача.
Важливою особливістю заповіту є можливість його змінювати або скасовувати у будь-який час, поки заповідач живий. Ці зміни можуть бути внесені виключно самим спадкодавцем, якщо його бажання з якоїсь причини зміняться.
Окрім розпоряджень щодо майна, заповідач також може включити до заповіту інші немайнові положення. Це може бути прохання передати піклування про домашніх тварин певній особі або детальні інструкції щодо процедури поховання. Такі немайнові аспекти часто допомагають забезпечити спокій і дотримання особистих побажань заповідача після його смерті.
Чому його варто складати? Якщо людина заздалегідь не укладає заповіт, то спадщина розподіляється згідно із законодавством України на основі черг спадкування, визначених Цивільним кодексом України. Ці черги включають:
- дружину або чоловіка, дітей, батьків;
- братів, сестер, дідусів і бабусь;
- дядьків і тіток;
- осіб, які проживали з померлим не менше п’яти років;
- інших родичів до шостого ступеня споріднення та утриманців.
Якщо ж оформляється заповіт на все майно, то спадкодавець має право самостійно визначити, кому передати своє майно, включаючи можливість виключити родичів зі спадщини. Важливо зазначити, що навіть за наявності заповіту певні категорії осіб, зокрема непрацездатні родичі або особи з інвалідністю, мають право на обов’язкову частку спадщини.
Заповіт – види документа
В Україні існують три основні форми:
- Стандартний заповіт — документ, у якому особа вказує свої бажання щодо розпорядження майном після смерті.
- Секретний заповіт — документ, який заповідач подає нотаріусу в заклеєному конверті, і навіть нотаріус не ознайомлюється з його змістом до моменту смерті. Після смерті заповідача документ відкривається нотаріусом в присутності спадкоємця. Людина приносить заповіт у запечатаному конверті, на якому нотаріус робить засвідчувальний напис.
- Заповіт подружжя — укладається для спільного майна, набутого під час шлюбу. У разі смерті одного з партнерів, інший отримує частку цього майна.
Хто може скласти заповіт
Згідно із статтею 1234 ЦК, скласти заповіт може лише фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. Це право реалізується виключно особисто, тому складання заповіту через представника не дозволяється.
Право скласти заповіт мають особи, які досягли 18 років або раніше, якщо вони набули цивільної правоздатності через шлюб чи отримали статус ФОП. Граничного віку для складання заповіту немає, однак для осіб похилого віку може знадобитися судове підтвердження дієздатності. У деяких випадках нотаріус може звертатися до медичних установ для перевірки психічного здоров’я особи.
Як скласти заповіт
Для укладення заповіту необхідно мати такі документи:
- Паспорт для підтвердження особи.
- Ідентифікаційний номер платника податків.
- Документи на майно — бажано, але не обов’язково мати всі документи, що підтверджують право власності на майно, яке зазначається в заповіті. Це полегшить процес передачі майна спадкоємцям у майбутньому.
Дотримання цих вимог гарантує, що заповіт буде складено правильно та відповідно до закону.
Заповіт оформляється в спеціальному бланку, і його можна отримати протягом години після підписання. Якщо заповідач не може підписати документ самостійно через стан здоров’я, це може зробити інша особа в присутності нотаріуса.
Заповіт в Україні можна скласти у нотаріуса — як у приватного, так і в державній нотаріальній конторі. Якщо нотаріусів немає в певному населеному пункті, право посвідчувати заповіти мають представники органів місцевого самоврядування, зокрема сільських та міських рад.
В екстремальних умовах, коли звернення до нотаріуса неможливе, право посвідчення заповіту мають також:
- Головні лікарі, їхні заступники або чергові лікарі;
- Директори та головні лікарі будинків для людей похилого віку та осіб з інвалідністю;
- Капітани суден під прапором України;
- Начальники геологічних чи розвідувальних експедицій;
- Командири військових частин або начальники виправних установ.
Оформлення заповіту у приватного нотаріуса оцінюється в межах 1–5 тисяч гривень, залежно від регіону та складності. Оформлення у державних нотаріальних конторах коштує дешевше.
Зразок заповіту на все майно
Як скласти заповіт, перебуваючи за кордоном
Згідно зі статтями 1 та 38 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальні дії за кордоном виконують консульські установи України, а в окремих випадках, визначених чинним законодавством, – дипломатичні представництва України.
Заповіт є особистим розпорядженням, тому його не можна складати через представників. Однак українці, що перебувають за кордоном, можуть звернутися до консульських установ або місцевих нотаріусів, де їхній заповіт буде мати юридичну силу в Україні.
Чи можна змінити заповіт
Новий заповіт також може прямо вказувати на скасування попереднього. Згідно зі статтею 1254 ЦК України, заповідач може будь-коли скласти новий заповіт. Зміни до змісту заповіту можуть бути внесені шляхом укладення нового документа, який автоматично скасовує попередній у повному обсязі або частково, якщо він суперечить попередньому. Кожний наступний заповіт анулює попередній, але не відновлює той, що був складений раніше.
Як оскаржити заповіт
Заповіт також не завжди є найзручнішим інструментом для передачі майна. Нотаріуси часто рекомендують укладати інші договори, як-от договори дарування або довічного утримання, якщо існує ризик оскарження.
Для того, щоб заповіт на майно був дійсним і мав юридичну силу, він повинен відповідати певним вимогам. Зокрема, заповіт обов’язково має містити:
- Назву “Заповіт” для чіткої ідентифікації документа.
- Розбірливий текст, який легко прочитати та зрозуміти.
- Дату та місце його складання, а також обставини написання.
- Інформацію про кількість екземплярів форми заповіту і, за необхідності, їх місцеперебування.
- Детальний опис майна, зокрема реєстраційні дані (якщо є), що допоможе точно визначити активи.
- Інформацію про спадкоємців, яка дозволить ідентифікувати кожного спадкоємця без помилок, включаючи його повні персональні дані.
- Заповіт може бути визнаний недійсним за кількома причинами:
- Його склала особа, яка не мала права на це (наприклад, неповнолітня чи недієздатна особа).
- Документ був складений з порушеннями вимог щодо його форми або умов посвідчення.
Окрім того, заповіт на спадщину можна оскаржити в суді, якщо довести, що заповідач не був у здоровому розумі або складав документ під тиском.
