Вже понад три з половиною десятиліття Світовий банк веде глобальний моніторинг рівня крайньої бідності, щоб оцінювати прогрес у подоланні одного з найтяжчих соціально-економічних явищ — повного браку базових ресурсів для життя.
Ця мета є центральною у діяльності організації, про що зазначається у її блозі. Ще у 1990 році Світовий банк запровадив глобальний стандарт — тодішній поріг крайньої бідності становив 1 долар на день, що відображало мінімальні витрати на базові людські потреби у країнах з низькими доходами. З часом цей поріг коригувався відповідно до змін у вартості життя.
Нині показники переглянуто знову:
- Для країн з низькими доходами поріг з 2,15 долара зріс до 3 доларів на день.
- У країнах із нижчими за середній доходами — з 3,65 до 4,20 долара.
- У країнах із доходами вище середнього, до яких належить і Україна, — з 6,85 до 8,30 долара на день, що становить приблизно 344 гривні щодня або понад 10 000 гривень на місяць.
За класифікацією Світового банку 2024 року, Україна потрапила до групи країн із вищим за середній рівнем доходу. Однак соціальні реалії свідчать про інше. Згідно з даними OpenDataBot за квітень 2025 року, в Україні налічується 10 331 375 пенсіонерів. З них:
- 32,3% отримують пенсію в межах 3–4 тис. грн,
- 28,9% — 5–10 тис. грн,
- 20,4% — 4–5 тис. грн,
- 14,5% — понад 10 тис. грн,
- 3,9% — 2–3 тис. грн.
Таким чином, лише 14,5% пенсіонерів, або близько 1,5 мільйона осіб, отримують виплати, які дозволяють їм залишатися вище нової межі бідності. Решта 8,8 мільйона людей похилого віку фактично живуть за її межами. Це свідчить про серйозну потребу в перегляді соціальної політики щодо літніх громадян.