У Миколаєві до кінця 2025 року завершать основні роботи на очисних спорудах та введуть в експлуатацію першу ступінь очищення води. Повноцінно новий миколаївський водогін запрацює навесні 2026 року, забезпечивши місто стабільним доступом до питної води. Про це повідомив заступник міністра розвитку громад та територій Артем Рибченко, передає пресслужба відомства.
За його словами, будівництво водогону — це не лише прокладання нового трубопроводу, а й створення комплексної інженерної системи з сучасними технологіями очистки, автоматизованим контролем якості та можливістю роботи в умовах надзвичайних ситуацій. Рибченко зазначив, що проєкт реалізується рекордними темпами: новий трубопровід звели менш ніж за пів року, а очисні споруди будують із вересня.
У межах проєкту паралельно реалізують кілька ключових об'єктів. У Миколаєві зводять нову станцію попередньої очистки води. Її фінансування здійснюється за рахунок зекономлених коштів під час будівництва водогону. Комплекс включає дискові фільтри, станцію дозування реагентів, резервуари та електротехнічну інфраструктуру. Готовність станції вже понад 80%, завершення робіт очікується до кінця року.
У Новій Одесі триває будівництво станції повного біологічного та механічного очищення стічних вод потужністю 200 м³/добу. Вона забезпечить безпечне очищення, зменшивши навантаження на Південний Буг та захистивши ґрунти й підземні води. Готовність станції становить 90%.
Усі об'єкти водогону проєктують із дотриманням вимог безпеки — кабельні лінії розміщують під землею, встановлюють резервні генератори та передбачають укриття для персоналу, що гарантує роботу систем навіть під час відключень електроенергії.
Вартість будівництва водогону разом із додатковими роботами становить 6,3 млрд грн, що на 25% менше початкового кошторису у 8,7 млрд грн. Зекономлені кошти спрямували на розширення можливостей системи очистки.
Нагадаємо, у квітні 2022 року російські війська знищили магістральний водогін, що забезпечував Миколаїв питною водою з Дніпра. Після цього місто фактично залишилося без централізованого водопостачання. Згодом у систему тимчасово почали подавати спочатку солону лиманську воду. А пізніше — річкову воду з гіршими показниками якості.