Україна продовжує формувати інституційну систему допомоги цивільним особам, які постраждали від незаконного полону РФ. У межах цієї політики Уряд запроваджує окрему фінансову виплату для громадян, звільнених із полону, після їх повернення на контрольовану територію.
Про запуск нового механізму повідомила Прем'єр-міністр України Юлія Свириденко, наголосивши на необхідності довгострокових державних гарантій для жертв воєнних злочинів.
Держава запровадила разову державну виплату у розмірі 50 000 гривень, яка надаватиметься цивільним особам після повернення з незаконного утримання. Ця допомога не замінює інших форм підтримки та є окремим елементом комплексної моделі реінтеграції, що охоплює соціальні, правові та гуманітарні компоненти.
Пакет допомоги після звільнення з полону
Особи, які повернулися з неволі, автоматично включаються до програм первинної підтримки. Держава гарантує:
- забезпечення продуктами харчування та предметами першої необхідності;
- надання сезонного одягу й взуття;
- безоплатну медичну допомогу;
- соціальний супровід;
- правничу підтримку, зокрема щодо відновлення документів та захисту прав.
Як оформити виплату
Отже, допомога оформлюється через Міністерство розвитку громад та територій України. Обов'язковою підставою є довідка від Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених і цивільних осіб, що підтверджує факт незаконного позбавлення свободи.
Для осіб, які повернулися поза процедурою обміну, додатково вимагається документ про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, виданий правоохоронними органами. Для цивільних, щодо яких встановлено факт незаконного полону внаслідок збройної агресії РФ, діє окремий фінансовий режим:
- 100 000 гривень одноразово після звільнення;
- щорічна виплата у такому ж розмірі за кожен рік перебування в полоні.
Право на щорічну допомогу поширюється також на членів сімей постраждалих осіб. За даними Уряду, станом на сьогодні:
- здійснено близько 12 тисяч виплат;
- загальний обсяг фінансування становить майже 1,2 млрд грн.
Уряд підкреслює, що підтримка цивільних осіб, незаконно позбавлених свободи, є частиною відповідальності держави за наслідки війни, а не формою соціальної пільги. Запроваджені механізми мають забезпечити стабільність, передбачуваність і довгостроковий захист для постраждалих громадян.