Поки в Україні експорт яблук добігає кінця, країни Південної півкулі лише починають свій сезон. Така сезонна розбіжність дає українським виробникам суттєву конкурентну перевагу на глобальному ринку, адже продукція з півночі з’являється раніше.
Як зазначає видання EastFruit, попри те, що обсяги українського експорту становлять лише близько 1/6 світового виробництва яблук, ця частка дозволяє нашій країні стабільно заробляти на поставках.
Про перспективи та виклики українського яблучного експорту розповів Владислав Макаренко, співвласник фермерського господарства "Макосад" із Чернівецької області, в інтерв’ю журналу "Садівництво по-українськи".
Він наголосив, що високі витрати на виробництво у країнах ЄС ускладнюють прибутковість стандартних сортів яблук. У результаті садівництво у Західній Європі дедалі частіше переходить на вирощування так званих клубних сортів — ексклюзивних і брендових різновидів, що мають вищу додану вартість.
"Через високу собівартість звичайні сорти в ЄС уже майже не приносять прибутку. Тому тамтешні виробники фокусуються на клубних сортах. І ми в Україні також мусимо думати про це вже зараз — планувати розвиток на десять років уперед", — підкреслив Макаренко.
За його словами, південна півкуля фізично не може мати такої кількості садів, як північна, тому це відкриває додаткові ніші для експорту саме українських яблук — як стандартних, так і перспективних клубних сортів.
Водночас експерт визнає: більшість українських виробників ще не повністю освоїли навіть базові стандарти вирощування яблук для експорту. Проте потенціал розвитку є значним. Згідно з аналітикою AgroTimes, Україна може зміцнити свої позиції на глобальному ринку, якщо почне активніше інвестувати у сучасні технології, сертифікацію та розвиток преміального сегменту.
Таким чином, кінець українського яблучного сезону — це не фінал, а радше старт для нового етапу: пошуку ніш, розширення географії поставок і переходу до продукції з більшою доданою вартістю.
